Газета The New York Times вказує на серйозне застереження для Дональда Трампа: якщо він спробує втрутитися в справи Ірану, то може потрапити у затяжну й кровопролитну бійню. На відміну від Венесуели, де опозиція слаба, а Британія відправить військо в Україну: що змінюється”>військові можливості обмежені, Іран – це зовсім інший рівень загрози.
Те, що сталося з Венесуелою під час спроб США втрутитися в її справи, вразило світ масштабом хаосу. Але іранська ситуація набагато складніша і небезпечніша для американських інтересів.
Іран має величезні військові запаси
На це звертає увагу американська преса: Іран володіє одним із найбільших арсеналів зброї на Близькому Сході. Країна має значний потенціал у виробництві балістичних ракет, дронів, протикорабельних систем. Військово-промислова база Тегерана розвивається роками й дозволяє йому створювати власні озброєння без великої залежності від імпорту.
Порівняно з Венесуелою, де армія розрізана і деморалізована, іранські IRGC (Корпус стражів ісламської революції) – це висококваліфіковані військові формування. Вони мають досвід бойових операцій у Сирії, Іраку та Ємені. Це не просто військо – це ідеологізована структура, готова до довгої боротьби.
Міліціанти та нерегулярні сили
Іран контролює мережу озброєних груп по всьому регіону. Проксі-військові сили в Лівані, Іраку, Сирії та Ємені є його постійним інструментом впливу. На відміну від традиційної армії, такі структури невразливі до звичайних військових операцій – вони можуть розпорошитися, переховуватися, завдавати точкових ударів.
Це означає, що навіть якби США нанесли б удар по головним іранським військовим об’єктам, опір країни не припинився б, а лише трансформувався в партизанське протистояння. Венесуела так не може – там просто немає такої інфраструктури та досвіду.
Економічна та геополітична ставка
Іран контролює Перську затоку, через яку проходить 20% світової торгівлі нафтою. Будь-який конфлікт може перервати постачання енергоносіїв, підняти ціни і викликати глобальну економічну кризу.
Крім того, Іран має сильних союзників – Россію та Китай, які зацікавлені у послабленні американського впливу. Вони забезпечуватимуть Тегеран ресурсами та логістичною підтримкою. За венесуельськими революціонерами стояла лише моральна підтримка кількох країн, а інфраструктури допомоги не було.
Затяжна бійня як реальний сценарій
NYT підкреслює: конфлікт з Іраном міг би тягнутися роками. Країна готова до довгої боротьби, розраховує на свій потенціал і регіональну позицію. Венесуельська криза розв’язувалася років за 3-5, а іранська могла б триматися десятиліття.
Американські військові ресурси, які зараз розпорошені по всьому світу, і їх може не вистачити для одночасного утримання позицій на Близькому Сході і в інших регіонах. Це стало би найдорожчою авантюрою Трампа, якби він на неї піддався.
Висновок
Іран – це не Венесуела. Це країна з серйозним військовим потенціалом, стратегічною позицією та волею до опору. The New York Times цілком справедливо попереджає: якщо Трамп спробує втрутитися, він ризикує втягти США в конфлікт, з якого буде складно вийти без великих втрат.
Венесуельський досвід США не допоможе в іранській ситуації. Там інші правила, інші можливості, інший рівень загрози. І це має серйозно зупинити будь-кого, хто планує авантюри на Близькому Сході.
